25-07-2019

Бюджетне фінансування партій: рецепт, як програвши заробити

   Парламентські вибори – 2019 призвели до першої в новітній історії України ситуації, коли в Верховну раду зайшла партія, що буде мати абсолютну більшість голосів.

   На хвилі нестримних радощів одних, та криків «Все пропало!» інших, мало хто задумався – а яким тягарем для державного бюджету стали, і ще стануть народні обранці?

   Щороку бюджет виділяє на витрати апарату Верховної Ради більше 2 млрд. гривень. Народні депутати звикли "жити на широку ногу", тому  забезпечують їх пів-мільярдами гривень на зарплати, компенсують вартість оренди житла, вартість харчування в депутатській їдальні, лікування, оздоровлення, службовий транспорт і, навіть вартість проїзду по Україні та за кордон.

   Ще і самі вибори депутатів, досить сильно б’є по, і так знесиленому державному бюджету.

   Виборча кампанія-2019 стала найдорожчою за видатками за всю історію волевиявлення в сучасній Україні. Центральна виборча комісія затвердила на підготовку і проведення позачергових виборів майже 2 млрд. гривень.

   Але і після закінчення виборчої кампанії, державну скарбницю продовжать чистити.

   Аж 11 українських політичних партій, за наступні 5 років отримають з бюджету космічні 5,9 мільярдів гривень. Гроші дістануться навіть тим партіям, які не подолали 5% бар’єр.

  Для початку, давайте повернемося в осінь 2015 року. Цей період подарував українським партіям казкову можливість – в рамках Закону «Про протидію та запобігання політичної корупції» отримувати гроші з велетенського державного гаманця українців. Офіційно це називається – «на інституційний розвиток».

  Активно розвиватися за бюджетні кошти, згідно цього закону, будуть не лише переможці політичних перегонів, а і аутсайдери, які не подолали 5-ти відсотковий бар’єр, проте набрали більше 2% голосів.

  Якщо в європейській практиці виділяти державні гроші на діяльність політичних партій – норма, направлена на зменшення олігархічного впливу, то в українських реаліях все, за традицією, перевернуто з ніг на голову.

 

 

«Взяли класну світову та європейську практику, і спаплюжили її для того, що б монетизувати політичну реальність. Логіка у колишньому, як і поза-колишньому парламенті була така – мати якісь гарантії на майбутнє. Або ресурсні, або суто фінансові, або кадрові» - розповідає політтехнолог Анне Бикова.

 

 

  За результатами позачергових парламентських виборів 2019 року, згідно до вже оприлюднених даних ЦВК, доступ до української державної скарбниці отримають аж 11 партій.

  Так, Опозиційна платформа «За життя» на свою діяльність за наступні 5 років отримає, щонайменше 800 млн. бюджетних гривень. «Опозиційний блок», за цей же період, витягне з народного гаманця 200 мільйонів гривень. А партія Шарія, отримає на розвиток – 140 мільйонів гривень.

  В список отримувачів, затесалися і про-українські старожили Верховної Ради, які набрали більше 2-х, але менше 5-ти відсотків голосів.

  Відтак, ВО «Свобода» на наступні 5 років може розраховувати на 133 мільйона гривень. В той час, як партія Гройсмана на 143 мільйона, а Ігор Смєшко, зі своєю «Силою та честю» очікує на 234 мільйонів бюджетних гривень.

  Очолює рейтинг аутсайдерів, які не потрапляють до парламенту Олег Ляшко зі своїми радикалами. Він на наступну п’ятирічку отримає на життя 250 мільйонів гривень.

 

  Серед партій, які таки подолати 5-ти відсотковий бар’єр, «Європейська солідарність» Петра Порошенка претендує на пів мільярда гривень. На таку ж суму розраховує і «Батьківщина» Юлії Тимошенко.

  Найменше, серед лідерів парламентських перегонів, які подолали 5-ти відсоткову межу,  з бюджету України отримає «Голос» Вакарчука – 360 мільйонів гривень.

  Зате найбільше отримає лідер перегонів - «Слуга народу». Мова йде про шалені 2 мільярди 700 мільйонів народних гривень за 5 років.

  Тобто, майже півтора мільйона гривень на 1 день роботи партії!

  «У Німеччині, за місцевим законодавством, лише 7 партій, які у Бундестазі, отримують фінансування. І весь обсяг, на всі сім партій, складає приблизно півтора мільйони євро. Тобто 7 партій Бундестагу мають півтори мільйони євро на рік, а у нас будуть мати, навіть найнижчі за рейтингом – мільйон євро на рік.» - відмічає політтехнолог Анне Бикова.

  Вдумайтесь – багата та сита Німеччина виділяє для партій 1,5 млн євро в рік, а бідна, воююча держава Україна в 27 разів більше – 40 мільйонів євро щороку!

  З одного боку, подібний закон, який допомагає українським політсилам з фінансами, дійсно потрібен. Він, по-перше, позбавляє партії від забаганок та впливу інвесторів, залишаючи вплив народного воєвиявлення, а по-друге, націлене навчити українських партійників звітувати перед народом про витрачені гроші. Адже, фінансова звітність політичних партій, натепер, є абсолютно не прозорою. І, хто як хоче, так її і складає, і на це закриваються очі.

  Підсумовуючи, всі цифри, стає зрозуміло, лише одна каденція народних депутатів витягує з державного бюджету, тобто з наших з вами кишень просто астрономічні суми.

  За 5 років бюджет втрачає майже 2 млрд. гривень на самі вибори, близько 1 мільярда на компенсацію виборчої кампанії партіям, що виграли, більше 10 млрд. на функціонування Ради,  і ще 2 млрд. в якості підживлення життєдіяльності найбільш рейтингових партій. В загалом, народні обранці «проїдять» майже 15 мільярдів гривень, тобто більше пів мільярда євро.

  А чи не варто було б зменшити їхню «годівничку»? Хоча б в деяких пунктах.

  Тим більше, деякі із лідерів партій, чудово розуміли, що, при такій «зеленізації» суспільства, їх шанси вчергове потрапити в Верховну Раду мізерні. Та вони включились в передвибочі перегони, лише заради народних грошей, щоб, хоч таким чином, відірвати шматочок державного бюджету на подальше своє безбідне існування.

  Не хотілося б, щоб слуги народу і надалі жили незрівнянно краще, ніж сам народ.

  Чому б партіям, які і пройшли у Раду, і менш популярним, не існувати на членські внески, як це робиться у багатьох економічно розвинених країнах, а не присмоктуватися до державної годівниці?

  Тобто, чи мають отримувати відверто величезне державне фінансування партії, в той час, коли бюджет України і так має безліч дір? Коли соціальна сфера, освіта, охорона здоров’я,  пенсійне забезпечення, завдяки, в основному, цим же партіям «на ладан дихає»? А чи не краще було б, знайти більш важливі для держави та людей сфери, де ці 6 мільярдів гривень, вкрай необхідні?

  P.S. На сайті електронних петицій до Президента, вже зареєстроване відповідне звернення №22/066668-еп: «Скасувати бюджетне фінансування політичних партій в Україні». Для того, що б дана петиція була розглянута Президентом, необхідно зібрати не менше 25000 підписів.

 

Андрій Юраков. Політичний оглядач.